Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі

головуючого Барбари В.П., суддів:Балюка М.І.,Берднік І.С.,Гуля В.С., Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І.,Шицького І.Б., за участю представників: фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 - публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" - ОСОБА_8, ОСОБА_9, - ОСОБА_10,ОСОБА_11, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8.) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 квітня 2014 року у справі

№ 5004/1052/12(5004/2421/11) за позовом ФОП ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про зобов'язання вчинити дії та стягнення неустойки та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість", до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення неустойки,

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернулася ФОП ОСОБА_8 із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 5004/1052/12(5004/2421/11) з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах щодо підстав для стягнення неустойки.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявниця надала копії постанов Вищого господарського суду України від 11 березня 2014 року у справі

№ 916/2353/13, від 24 грудня 2013 року у справі № 5015/4879/12, від 02 червня 2011 року у справі № 35/555, в яких, на її думку, викладено правову позицію, що стягнення неустойки з орендаря залежить від виконання ним обов'язку з повернення приміщення, а не від фактичного користування приміщенням орендарем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявницею обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Отже, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, в різному тлумаченні судами змісту й сутності правових норм, що зумовило різні висновки про наявність чи відсутність прав та обов'язків учасників певних правовідносин.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції (в частині, що стосується доводів заявниці) про відсутність підстав для стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати саме за користування річчю за час прострочення.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що за договором від 10 травня 2009 року позивач передала в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_12 у строкове платне користування спірне приміщення офісу, що підтверджується актом приймання-передачі від 30 березня 2010 року. Також судами встановлено, що всі права наймодавця з 21 грудня 2009 року перейшли до нового власника приміщення - ТОВ "Пік Нерухомість".

Виходячи з того, що господарськими судами встановлено той факт, що відповідач не користувався спірним приміщенням і звільнив його 21 січня

2009 року, надіславши позивачеві для підписання акт приймання-передачі приміщення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу

№ 5004/1052/12(5004/2421/11), Вищий господарський суд України, розглянувши доводи ФОП ОСОБА_8, дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 785 ЦК України.

Однак поза увагою Вищого господарського суду України залишилася та обставина, що у справах № 916/2353/13, № 35/555, на постанови в яких послалася заявниця, господарськими судами було встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі у строк, передбачений договором оренди, що обмежує права власника майна на подальше його використання.

Натомість у справі, про перегляд якої просить заявниця, судом встановлено, що після припинення договору оренди спірне приміщення перебувало у володінні ФОП ОСОБА_8, яка розпоряджалася ним на власний розсуд, передавши приміщення в оренду іншій особі, а згодом - і до статутного капіталу ТОВ "Пік Нерухомість". Відтак, фактичні обставини у справах, на які посилається заявник, різняться.

Водночас постанова суду касаційної інстанції від 24 грудня 2013 року не може бути прикладом судового рішення, в якому по-іншому застосовано норми матеріального права, оскільки постановою Верховного Суду України

від 19 серпня 2014 року у справі № 5015/4879/12 її було скасовано в частині вимог позивача про стягнення орендної плати і направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд України позбавлений процесуального права щодо перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішеннях або постановах господарських судів.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень у яких надано заявником, то у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_8 слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а но в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник І.Б. Шицький